На тлі бурхливого політичного життя практично непоміченою для широкого загалу пройшла дуже важлива подія – 1 липня набув чинності Закон про бюджетне фінансування партій. Цей Закон - справжня революція, бо він заклав засади для того, про що українцям кілька років тому й годі було мріяти, а саме - позбавлення залежності партій від фінансуваня з боку олігархів. Інакше кажучи, фінансово-промисловим групам суттєво ускладнили життя в лобіюванні їхніх інтересів через парламент. Тоді як пересічні громадяни отримали інструменти впливу на велику політику - не тільки власним голосом, а й коштом.
Показовим є голосування за цей закон, який був однією з ключових вимог із виконання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС. Тоді (голосування відбулось 8.10.2015 р.) проти голосували Опозиційний блок, Радикальна партія та група «Відродження».
Що ж так насторожило депутатів? Може, повна прозорість політичного процесу - через відкриття партійних кас? Чи звітування не тільки по всіх надходженнях, а й видатках? Чи обмеження максимального розміру пожертви з боку одного благодійника? Або ж запровадження фінансування з державного бюджету, від якого, звісно, можна відмовитися, але з очевидними репутаційними втратами?
Закон про бюджетне фінансування партій - це унікальна можливість. Саме МОЖЛИВІСТЬ, якою свого часу скористились західні демократії, чий суспільний договорі наразі в Україні ми вважаємо за взірець домовленостей між елітами та суспільством. Чи зреалізується ця можливість, залежатиме від запиту з боку пересічних громадян - їхнього тиску на владу та політиків із вимогою своєчасної й повної реалізації норм, закладених в Закон, а також готовності фінансувати партії власним коштом.
Перспективи й виклики, ризики й загрози обговорювали політики, активісти, лідери думок, соціологи й, власне, ті, хто має технічно забезпечити реалізацію норм Закону, під час Дня політичних трансформацій в Українському кризовому медіа-центрі 6 червня ц.р.
Думки, що лунали під час цієї події, варті того, аби занотувати їх для історії.