Хабарництво в деталях

ЗМІ є одним із головних інструментів формування в суспільстві атмосфери нетерпимості до корупції. Як українські медіа опановують цю роль?

Чому це варто уваги?

В українському суспільстві запит на подолання корупції надзвичайно високий. Водночас громадяни продовжують вірити в те, що корупцію поборе «хтось» і «десь», без їхньої безпосередньої участі. Та, на відміну, від побудови політичної системи, з корупцією так не вийде, ‒ побороти її можна лише за умови тотальної нетерпимості на низовому рівні, яка має стати нормою життя для кожного. Формувати не толерантний до корупції стиль життя українця ‒ важко, так як «виживати за корупції» в країні є усталеною нормою. Однак, якщо ми хочемо жити в цивілізованій країні, то необхідно з чогось починати. Найпростіший варіант руху в напрямку цивілізації ‒ перестати давати хабарі. До чого ж тут ЗМІ?

Інтенсивність, з якою ЗМІ звертаються до теми хабарництва, регіональна специфіка цього явища, суми хабарів ("чеки"), що потрапляють в поле зору журналістів, "галузі" хабарництва, відслідковування відповідних тем ‒ це всі ті фільтри, які, в найзагальніших рисах, дозволяють оцінити перспективи формування в українському суспільстві атмосфери нетерпимості до корупції.

Що вдається ЗМІ зробити в цьому полі? Український кризовий медіа-центр разом за підтримки посольства Фінляндії в Україні вирішив слідкувати за цим в рамках проекту з комунікації антикорупційної політки.

Ми проаналізували контент 4000 електронних ЗМІ, з усіх куточків країни. Онлайн-сегмент медіа обраний невипадково: по-перше, інтернет-ЗМІ за своєю природою "розкутіші" за традиційні медіа, по-друге, їхній контент повністю відтворює інформацію ТВ-сегменту.

Отже, презентуємо перший драфт дослідження ‒ за підсумками травня.

Головне

Аби сформувати негативне ставлення до хабарів, українські ЗМІ повинні приділяти більше уваги цій темі. Наразі присутність теми хабарництва в медіа не релевантна реальним обсягам цієї смертельної хвороби українського суспільства

В травні медіа зафіксували факти хабарництва на загальну суму майже 890 млн грн. Йдеться не про кількість виходів, а саме факти (бо з однієї й тієї ж події публікацій може бути багато). Якщо відштовхнутися від цієї суми "засвічених" хабарів, й екстраполювати її на весь рік, то отримаємо суму понад 10 млрд грн. Вражає? Нас - так. Але своїм замалим розміром. Бо це всього близько 0,5% ВВП країни, частка тіньової економіки якої, за експертними оцінками, сягає 70% ВВП. Відповідно, "місячний чек" у 890 млн грн - це лише 0,04% ВВП країни

Про що свідчить таке співвідношення між "розкритим" (показаним медіа суспільству) обсягом хабарництва і долею тіньової економіки? Фактично, воно означає збереження 25-річного статус-кво у взаєминах громадян і держави, коли перші вважають, що сплачуюь податки, а друга - впевнена, що створює умови для комфортного життя в Україні (через безкоштовну медицину, якісну освіту, ефективну владу, ліберальний економічний клімат тощо).

890 млн грн - загальна сума хабарів, "засвічених" у ЗМІ у травні. Це всього 0,04% ВВП країни

Отже, головний висновок такий: щоб сформувати негативне ставлення до хабарів, українські ЗМІ повинні приділяти більше уваги цій темі. Наразі присутність теми хабарництва в медіа не релевантна реальним обсягам цієї смертельної хвороби українського суспільства

Що ще важливе?

1

У результаті вивчення контенту більше 4 тис. медіа, зафіксовано всього 110 унікальних інформаційних повідомлень про хабарництво в травні.

Лише кожен третій матеріал (близько 30%), стосувався відстеження теми хабарництва в динаміці (перебіг розвитку подій /слідства/суду/імлементаціі рішення суду) до виявлених фактів хабарництва.

Близько 70% зафіксованих в травні текстів на цю тему мали випадковий характер, не були частиною тривалих журналістських розслідувань з тих чи інших фактів корупції \ хабарництва.

Пропорція текстів 30:70 свідчить про відсутність чіткого розуміння ЗМІ своєї відповідальності за інформаційний супровід усього процесу виявлення, фіксації, розслідування, суду та імплементації судового рішення за фактом хабарництва.

Лише в поодиноких випадках висвітлення фактів затримання йшлося про відмову від хабара, тоді як більшість публікацій фіксувала затримання при отриманні хабаря. Отже виходить, що або ніхто особливо не відмовляється від хабарів, або ці факти не висвітлюються

2

Мінімальний середній розмір хабарів (близько 7 тис. грн.) пов'язаний зі сферою освіти і процедурами оформлення документів (останній факт, вочевидь, варто зарахувати в актив Мінюсту, який упродовж останніх двох років значно спростив й лібералізував порядок реєстрації, через що одна з найкорумпованіших сфер суттєво "схудла")

3

У кожному другому тексті в ЗМІ, де висвітлюється тема хабарництва, фігурує сума в межах 10 тис. грн. і тільки 7% інформаційних повідомлень ‒ про хабарі понад 1 млн. грн. Така пропорція свідчить про те, що увага медіа та суспільства сконцентрована, переважно, на фактах побутового хабарництва

4

З точки зору висвітлення антикорупційної тематики загалом і хабарництва зокрема, лідирує Київ, що є прогнозованим. Київські журналісти звертаються до розслідувань фактів корупції (хабарництва) із середнім "чеком" на рівні 74 млн грн.

Достатньо активну позицію займають й ЗМІ Полтавщини (середній "чек" хабарів, згаданих у ЗМІ, - 0,75 млн грн.), Сумщини (середній "чек" ‒ 0,5 млн грн), Одещини (середеній "чек"- 0,2 млн грн) і Херсоншини (середній "чек" ‒ 0,12 млн. грн.).

Події з низьким "чеком" хабарів (22 тис. грн.) згадують ЗМІ Закарпаття, Львівщини, Чернівецької обл, Житомирської обл., Вінничини, Рівненщини, Луцькоі обл., Волинської обл. Нагадаємо, що Закарпаття є одним із центрів регулярних скандалів, пов'язаних з багатомільйонними корупційними схемами на митниці. Рівненщина та Житомирщина ‒ регіони, де ведеться неконтрольований видобуток бурштину

- Київ, Харків, Одеса та Івано-Франківськ ‒лідери серед регіонів, в яких медіа найчастіше звертаються до теми хабарництва.