Що треба знати,
коли пишеш про медичні закупівлі на місцях?
коли пишеш про медичні закупівлі на місцях?
Історія питання
Ви ж напевне чули наскільки ефективно працюють міжнародні закупівлі? І про рекордні ціни на препарати і вперше за сім років закриті закупівлі по вакцинах? І пацієнтські організації, які закликають прем'єр-міністра не згортати міжнародні закупівлі? А коли ви останній раз чули про лікарню, яка змогла через систему «Прозорро» зекономити серйозні
кошти на купівлі ліків? Так, Дніпропетровська міська клінічна лікарня No2 отримала нагороду Прозорро як найбільш ощадливий комунальний заклад – рівень економії включаючи допороги склав до 10%. Якщо ж брати тільки конкурентні торги, то відсоток економії там складає 1,4%
кошти на купівлі ліків? Так, Дніпропетровська міська клінічна лікарня No2 отримала нагороду Прозорро як найбільш ощадливий комунальний заклад – рівень економії включаючи допороги склав до 10%. Якщо ж брати тільки конкурентні торги, то відсоток економії там складає 1,4%
Як відбуваються закупівлі?
Закупівлі на національному рівні ось вже кілька років як віддані трьом міжнародним організаціям – Crown Agents, UNISEF та ПРООН. І вони поки справляються на відмінно. Економія складає більше 40%, а річні програми виконуються все з меншою затримкою. На зекономлені кошти міжнародники додатково купують необхідні ліки по програмах, покриття яких далеке від 100%. Закупівлями на місцевому рівні займаються самі медзаклади через систему публічних закупівель «Прозорро». І за час роботи системи і до кінця 2017 року вони купили лікарських засобів на суму в 9 мільярдів гривень. Економія склала – 640 мільйонів або ж 7%.
Закупівлі на національному рівні ось вже кілька років як віддані трьом міжнародним організаціям – Crown Agents, UNISEF та ПРООН.
Як будуть відбуватися закупівлі?
Закон, який дозволяє проводити закупівлю лікарських засобів через міжнародні закупівельні організації діятиме ще півроку. За цей час МОЗ повинен створити Національну закупівельну організацію, яка купуватиме ліки за національними програмами. Крім того, вона зможе об'єднувати місцеві закупівлі, аби за нижчою ціною купувати медикаменти у виробників. З часом МОЗ відмовиться від медичних субвенцій і переведе їх у медичні послуги. Тут в гру вступить Нацслужба здоров'я як головний замовник і розпорядник грошей. Кожен пролікований пацієнт – це певний час у лікарня, певна кількість ліків, які потрібні для лікування тої чи іншої хвороби чи проведення операції. НСЗУ все порахує і лікарні отримають гроші на медикаменти відповідно до прогнозів, складених службою.
Чому важливо планувати потребу в лікарських засобах? Лікарні частково отримують ліки в рамках національних програм і від того як вони складуть власний план залежить матимуть вони достатньо препаратів чи ні. Запит іде на рівень міністерства, далі до міжнародників або ДП «Укрмедпостач», які й купують необхідні ліки. При цьому зараз міністерство спростило можливість перекидання ліків з регіонів де є надлишок в області, де навпаки – нестача. Прекрасним прикладом відсутності планування рік тому була новина на одному із волинських сайтів, що через систему «Прозорро» ледь не загинув хлопчина. Виявилося, що його вкусила змія, а лікарня, яка знаходиться в регіоні, де змій більше ніж досить, не закупила наперед протиотруту.
Чи потрібні регіонам дешевші ліки?
Не факт, якщо подивитися на звіт Центру протидії корупції, опублікований наприкінці 2017 року. ЦПК аналізував ціни на онкологічні препарати і по частині позицій регіональні лікарні переплачували в 2-3 рази в порівнянні і ПРООН. Подібні цінові стрибки є і по інших медичних препаратах. При цьому у регіонах регулярно виникають ситуації, коли пацієнтів просять самостійно купувати знеболювальне, шприци і бинти, то в лікарні вони закінчилися.
Як в регіонах купують ліки?
Експерти ЦПК навели кілька основних схем як на закупівлях ліків заробляють фармацевтичні компанії.
https://drive.google.com/file/d/11gPU4Ya9_G1yrwGpQ-Qbt1MMixhm0rfO/view.
Очевидно роблять це не за просто так, бо машину головного лікаря завжди можна впізнати на парковці лікарні. Найоригінальніший і дуже законний спосіб отримувати більше грошей за ліки – іти за буквою закону. В 2008 році уряд Тимошенко, борючись із підвищенням цін на ліки затвердив реєстр оптово-відпускних цін. Аптеки отримали право продавати з націнкою в 32%, а на державних торгах маржа складала 17%. Це від ринкової ціни. Бо навіщо платити менше, якщо можна від душі.
https://drive.google.com/file/d/11gPU4Ya9_G1yrwGpQ-Qbt1MMixhm0rfO/view.
Очевидно роблять це не за просто так, бо машину головного лікаря завжди можна впізнати на парковці лікарні. Найоригінальніший і дуже законний спосіб отримувати більше грошей за ліки – іти за буквою закону. В 2008 році уряд Тимошенко, борючись із підвищенням цін на ліки затвердив реєстр оптово-відпускних цін. Аптеки отримали право продавати з націнкою в 32%, а на державних торгах маржа складала 17%. Це від ринкової ціни. Бо навіщо платити менше, якщо можна від душі.
Але є кілька схем, які з точки зору не настільки кришталево чисті:
Закупівля одразу кількох десятків найменувань ліків з вписуванням туди окремих медикаментів, які тут і зараз є тільки в одного виробника чи дистриб'ютора. Це дозволяє фірмі вигравати навіть якщо ціни завищені в порівняні з конкурентами. Просто ті не мають одного із 20-30 медпрепаратів.
Фейкові учасники конкурентних торгів теж популярний спосіб легалізувати купівлю в одного замовника. Наприклад в торгах бере участь фармкомпанія і нікому не відомий ФОП. Підприємець зазвичай програє, даючи вищу ціну. Але для перестраховки ще й не подає всі необхідні документи. Бо навіщо вигравати, якщо випадково забракують фармкомпанію?
Графік доставки прописаний під певного виробника. Стандартний цикл виробництва від 2 місяців до півроку. Тому мати необхідний обсяг ліків на складі можуть собі дозволи або дуже багаті компанії, або ті, які переконані в перемозі. Рекордсмени за вимогами доставки Хуст і Ямпіль, де районні лікарні виставили терміни 3-6 годин і «негайно.
Улюблені допороги дозволяють дробити закупівлі як заманеться, аби лиш вкластися в 200 000 гривень. Найпопулярніші ціни тут – 199 000 гривень. Найскупіші торгуються до останньої копійки – 199 999,95 грн.
Домовленості між постачальниками, коли дві компанії по мінімум знижують ціну на лікарські препарати. Стандартні «втрати» таких ділків – 1-3% від стартової ціни. Коли в торгах появляється третій – ціна одразу знижується в рази.
Чи законно це?
Очевидно, що ні, але Антимонопольний комітет поки не порушив жодної справи за зловживання монопольним становищем. Можливо тому, що відстежити 50 000 заявок складно, а знайти в них виписані умови під одного виробника ще більш морочно. Хоча в цьому якраз мали б допомагати регіональні журналісти, які швидше за столичних колег і тим більше АМКУ дізнаються про те, що в якійсь із лікарень заставляють купувати ті чи інші ліки пояснюючи таку потребу власною нестачею.
Цей матеріал став можливим завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проекту «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні «Взаємодія!». Окремі думки, висловлені під час заходу та у матеріалах, є відповідальністю організаторів і не обов'язково відображають погляди Агентства USAID або Уряду США.
Проект «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні «Взаємодія!» —п'ятирічна ініціатива USAID, яка має на меті допомогти Україні у зменшенні рівня корупції та підвищенні підзвітності та прозорості управління. Проект спрямований на розширення повноважень ключових урядових інституцій у боротьбі з корупцією, побудові громадської підтримки та участі в антикорупційних зусиллях та зменшенні толерантності громадян до корупції.
У матеріалі використані фотографії програми DOBRE.
Проект «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні «Взаємодія!» —п'ятирічна ініціатива USAID, яка має на меті допомогти Україні у зменшенні рівня корупції та підвищенні підзвітності та прозорості управління. Проект спрямований на розширення повноважень ключових урядових інституцій у боротьбі з корупцією, побудові громадської підтримки та участі в антикорупційних зусиллях та зменшенні толерантності громадян до корупції.
У матеріалі використані фотографії програми DOBRE.
