Чому потрібна реформа?

Безкоштовна медицина - міф, нам не вистачає грошей. Ми просто не можемо дозволити собі "повністю безкоштовну" медицину, це не працює в жодній державі світу. Фактично ми сьогодні громадяни витрачають більше коштів з власної кишені на медицину, ніж бюджет. Але контроль відсутній, ми не можемо отримати гідну якість медичної послуги. Ми платимо за утримання лікарень, а не за власне лікування. Якщо не змінити модель, то витрати будуть зростати, а якість послуг ставатиме все гіршою.

Нова система побудована таким чином, щоб збільшити доходи лікарів, які вміють працювати якісно і багато. І зменшить доходи тих, хто втікає від прийому і влаштовує черги під кабінетом. При цьому пацієнтові, який уклав угоду зі своїм сімейним лікарем, не треба буде платити йому жодної копійки. Всю первинну медичну допомогу держава надає безоплатно.

Чому ми говоримо про зміну нарахування зарплат лікарям?

Вперше з часів незалежності України буде впроваджено принцип «гроші ходять за пацієнтом». Кожен обиратиме свого лікаря сам, а не буде "приписаний" до нього. І держава через єдиного замовника медпослуг — Національну службу здоров'я (фактично, державного страховика) буде перераховувати гроші конкретному лікареві або установі, в якій він працює. Гроші в бюджеті закладатимуть не на фінансування "лікарень та лікарів" а на лікування конкретної людини.

Ми будемо підписувати договір з одним лікарем "первинної ланки" і вже він буде постійно опікуватися здоров'ям своїх пацієнтів.

Лікар буде зацікавлений в тому, щоб його пацієнти були здорові та задоволені. Задоволені пацієнти продовжуватимуть йому договір. Здорові пацієнти потребують профілактичних розмов та оглядів. Сьогодні ж черга під дверима лікаря – звична справа. Він чекає, щоб хтось "приніс подарунок" аби її обійти.

Хто і скільки платитиме за медичні послуги?

Кожен в країні (і лікар, і пацієнт) має знати тарифи на надання медичних послуг. Кожен повинен знати що і скільки коштує. Ці тарифи мають бути зафіксовані та прописані. Кожен має знати які саме послуги та ліки держава надає безкоштовно (за рахунок бюджетних коштів, а за що доведеться у разі потреби доплатити.

Гроші мають іти за кожною конкретною людиною, за кожною послугою за чітко визначеним тарифом оплати. Саме тоді ми зможемо зрозуміти за що платить держава. За решту послуг платимо ми. Зараз же ми платимо за все, оскільки лікарі розповідають що "немає нічого".

Це знищить «сірі» схеми в медицині. Коли, приміром, пацієнтів змушують купувати ліки, які вже закуплені бюджетним коштом. Або, скажімо, коли за одну й ту саму операцію в одній лікарні просять більше, ніж в сусідній… І це без жодних чітких прорахунків: з чого, власне, ціна утворюється.

Вперше будуть запроваджені такі поняття як «гарантований державою пакет медичних послуг» та «тарифи на надання медичних послуг». Саме там, в законі, депутати нарешті назвуть речі своїми іменами: за що держава через бюджет в стані платити (і буде це робити гарантовано) а за що не може, і це стає проблемою пацієнта.

Реформа не означає додаткового фінансування з бюджету. Вона дозволяє використовувати кошти більш ефективно. За задумом розробників закону, гарантований пакет медичних буде ухвалюватися щорічно в процесі формування державного бюджету.

Рік од року він буде оновлюватися. Скільки заробили – стільки гарантують людям. Щороку держава визначатиме перелік медичних послуг, які громадянам надаватимуться

а) абсолютно безкоштовно

б) виключно за гроші пацієнта з його кишені

Навіщо нам міжнародні стандарти?

До останнього часу в Україні діяло більше 3 тисяч вітчизняних протоколів лікування, 85% з яких були морально застарілими та ігнорували світові досягнення.

Нові правила роботи означають, що Україна відтепер визнає доказову медицину Європи, Америки, Австралії. Як сказав заступник міністра охорони здоров'я Олександр Лінчевський, незважаючи на прогрес західної медицини, наші лікарі були змушені виконувати протоколи українські, які дуже часто містили корупційну складову (дорогі препарати), елементи Середньовіччя (фуфломіцин), забобони і недосконалості пострадянської медицини. Використання принципів доказової медицини може навіть зробити лікування дешевшим. Адже тепер медики не мусять призначати ті чи інші препарати або дослідження тільки тому, що на їхніх закупівлях заробляв хтось з чиновників від медицини, і для цього включили в українські протоколи лікування.

Із 28 квітня 2017 р. МОЗ вже дозволив лікарям користуватися в повсякденній практиці міжнародними протоколами лікування.

Звідки взяти гроші, їх не вистачає нікому!

Найперше: вчасно звертатися до сімейного лікаря і виконувати його призначення. Послуги сімейного лікаря завжди будуть безкоштовні. Якщо стежити за своїм здоров'ям то багатьом людям не знадобляться дорогі медичні послуги.

Другий варіант — це добровільне медичне страхування. В МОЗ підрахували, що за нової системи фінансування медицини цей ринок стане набагато більшим і зможе пропонувати набагато вигідніші пакети страхування.

Відтак страховий поліс зможе купити або сама людина, або її роботодавець (як це нині вже діє у великих корпораціях). І тоді — у разі потреби — гроші на співоплату можна взяти із страхової виплати.

Чому команда Супрун вимагає розглянути реформу до кінця року?

Повністю реформа стартує, як тільки парламент ухвалить необхідні закони, а Президент їх підпише. Без зміни законодавства та ухвалення цілого пакету нових законів зміна моделі фінансування медицини неможлива. А це основа реформи.

Для того, щоб наші з вами гроші ( у вигляді зібраних податків) дійсно витрачалися на наше ж лікування, а не, скажімо, на ремонт в кабінеті головного лікаря. Якщо депутати не розглянуть закони, то впродовж найближчих кількох років українцям годі чекати змін. Через виборчу кампанію, яка фактично розпочнеться наступного року, всі розмови про реальні реформи доведеться відтермінувати аж до 2020 року.

Як свідчить світова практика, навіть у розвинених країнах, де серед політиків менший відсоток популістів, у виборчий період медичну реформу ніхто не проводить.