УКМЦ: Взаємодія!
текст: Катерина куницька та Андрій Климчук
ГРОШІ НА ВІДХОДИ
Міфи та реальні проблеми фінансових конфліктів у сфері вивезення сміття . Ми розуміємо, що ця тема буде викликати дуже багато суперечок, особливо перед виборами. Ось важливі аспекти проблеми, про які політики не хочуть говорити. Складно.
Щомісяця українці сплачують гроші за вивезення та утилізацію сміття. Його вивозять, але не утилізують: у більшості випадків замість утилізації сміття захоронюють. Це лише збільшує площі сміттєзвалищ і не вирішує проблеми. У той час як у Європі навчилися переробляти сміття з 99% ефективністю, як робить це Швеція. Для України цей показник поки недосяжний. Але покращити ситуацію можна, переглянувши підходи до переробки відходів та встановивши реальні ціни за ці послуги. Однак люди, які платитимуть більше за утилізацію сміття, мають розуміти, куди саме йдуть їхні кошти.
сортування
ЧОМУ СОРТУВАННЯ СМІТТЯ ВАЖЛИВО?
Сміття, яке розділене, можна використовувати по-різному. Частина йтиме на переробку, частину можна буде спалити і отримати прибуток від генерації тепла, частину – захоронити. Головне питання в тому, що будь-які зміни в сучасній системі, коли ми просто "платимо за сміття", без такого розділення неможливі. Бо за придатні для переробки відходи можна ще й отримати кошти, а за захоронення доведеться таки заплатити. Якщо все це буде "в одній купі" - ми ніколи не отримаємо прозорої системи

В Україні діє Національна стратегія поводження з відходами в Україні до 2030 року, яка базується на розширеній відповідальності виробників. Стратегією передбачено, що місцеві органі самоврядування, місцеві державні адміністрації мають створювати регіональні об'єкти поводження з відходами. Вони не повинні бути у кожному населеному пункті.

Законом України про житлово-комунальні послуги, який набирає чинності у червні 2018 запроваджено стимулювання населення до роздільного сортування шляхом несплати за роздільно зібрані відходи.

Станом на кінець 2017 року, за даними Міністерства екології та природних ресурсів, на сьогодні в Україні 822 населених пункти впроваджують роздільне збирання.
Для того, щоб українці почали роздільно збирати відходи, у них має бути стимул. Стимулом може стати принцип розширеної відповідальності виробника. Треба почати з роздільного збирання і мотивування людей сортувати сміття. Давайте запитаємо себе, що необхідно, аби збирання було обов'язковим і зрозумілим для всіх, а не лише для громадських активістів? Економічний стимул для роздільного збирання. За кордоном споживачеві кажуть - коли ви купили цей продукт в упаковці, ви вже заплатили за те, аби ця упаковка була утилізована, тому ваше завдання лише розсортувати.

Якщо виробник сплачуватиме за весь цикл продукції, споживач платитиме лише за власні несортовані відходи, які неможливо переробити. Людина повинна контролювати свої платежі за комунальні послуги. Не можна на загальну кількість відходів просто підвищувати тариф, треба дати можливість зменшити обсяг відходів, за які людина буде платити. Це і є інструмент роздільного збирання.

Альона Бабак, народий депутат, заступниця голови комітету ВР із питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства
Спочатку треба ввести розширену відповідальність виробників. За моїми даними, близько 40% відходів можна охопити розширеною відповідальністю. Після цього можна і необхідно піднімати тариф. Але ми розуміємо, що тариф буде не на весь обсяг сміття, а тільки на те сміття, [яке не можна переробити].

Тетяна Бойко, координатор житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі «ОПОРА»



виробники
ЗА ЩО ГОТОВИЙ ПЛАТИТИ БІЗНЕС?
Виробник також має думати, що він повинен буде у кінцевому випадку заплатити за перероблення та утилізацію цієї упаковки. Тоді виробник думатиме, якою має бути ця упаковка, щоб йому було дешевше у кінцевому результаті заплатити.
Не варто плутати поняття «відходи» та «відходи упаковки». Відходи упаковки, на які розповсюджується розширення відповідальності, це не більше 30%. За рахунок роздільного збирання вирішується питання вторинної сировини – відходів упаковки. Сміття, тобто решта, яка залишається - це 70%. Це питання переробки, спалення тощо. Але виробники товарів в упаковці не мають сплачувати за це.


Анна Таранцова, голова робочої групи по поводженню з відходами Американської торгової палати в Україні
Відповідний законопроект вже зареєстрований у Верховній Раді та очікує на перше читання. Що ж тоді заважає? Заважає бізнес-інтерес структур, які хочуть використати все сміття на спалювання, яке буде виробляти не лише теплову енергію, а й електричну, на яку з енергетичного ринку можна було б отримати підвищений, так званий "зелений" тариф.

Альона Бабак, народий депутат, заступниця голови комітету ВР із питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства
виробники
ХТО КОНТРОЛЮЄ МОНОПОЛІЇ?
Є підприємство, яке надає послуги, і люди не можуть обирати іншого виконавця. Саме монопольне становище – це не порушення законодавства, а специфіка ринку. Київ є доволі конкурентним, але, наприклад, у більшості населених пунктів Київської області відходи вивозять комунальні підприємства, які утворені при місцевих радах. Окрім цього, органи місцевого самоврядування не проводять конкурс на визначення виконавця вивезення побутових відходів.

Саме на таких ринках треба бути більш уважним, щоб суб'єкти не завищували ціни, не ставили інші умови, які неможливо встановити за умови значної конкуренції. У межах наших можливостей ми намагаємося контролювати конкуренцію.

Юлія Янова, заступник голови київського територіального відділення Антимонопольного комітету України
МИ
ПРОБЛЕМА ЧИ РЕСУРС?
Не треба думати, що за сміття можна не платити. Чим вищий ступінь переробки сміття, тим більше воно коштує. На сьогодні ми в середньому виробляємо близько 300 кілограмів сміття на рік. Разом з тим, сміття не можна розглядати у класичній дискусії - "люди проти влади". Дуже важливо запровадити облік. Можна важити машини, які збирають сміття та відвозять його на полігон. Це дасть розуміння, яка маса сміття завезена, а відтак і корегувати платежі для населення по згенерованій масі сміття. Зрештою, вартість, яку ми будемо готові платити визначає глибину переробки.

Святослав Павлюк, керівник київського офісу Асоціації «Енергоефективні міста України»
На відміну від багатьох країн колишнього Радянського Союзу, в Україні є достатньо потужностей для переробки, і ці потужності наразі не завантажені. Ці підприємства щорічно імпортують на мільйони доларів США вторинну сировину на територію країни для переробки. Це все тому, що своєї сировини ми зібрати не можемо, бо у нас нема роздільного збирання. Розширення відповідальності виробників та сортування відходів – найбільш оптимальний на сьогодні варіант для України.

Анна Таранцова, голова робочої групи по поводженню з відходами Американської торгової палати в Україні
Захоронювати не вигідно. Краще б компанії, які вивозять сміття завозили його на переробні підприємства. У нас просто нема цієї галузі. Ніколи захоронення і переробка не будуть конкурентним ринком. Ми ж не хочемо конкуренції між полігонами, так само не буде конкуренції і між переробними підприємствами.

Сміття - це проблема, а не ресурс. І ми як споживачі маємо нести відповідальність. На сьогоднішній день наша відповідальність закінчується тим, що ми оплачуємо послугу з вивезення і захоронення відходів. Ми не сплачуємо послугу за переробку. Я погоджуюся з тим, що варто обговорювати, як краще сплачувати за переробку - через податок чи у інший спосіб. Поки населення у той чи інший спосіб не почне платити за переробку твердих побутових відходів, цієї послуги не буде.

Андрій Грущинський, директор підприємства «Київспецтранс»
УКМЦ та #USAID_ВзаємоДія! запрошують регіональні та національні редакції до співпраці. Пишіть на reforms@uacrisis.org щоб дізнатися про можливості, які відкриває проект
Made on
Tilda