Більшість експертів погоджувалися, що можна це було зробити в два кроки: скажімо, на першому етапі певне підвищення, а наприкінці року — таке підвищення, яке було запропоновано. З цим можна погоджуватись, можна не погоджуватися, проте політичне рішення було прийняте: піднімаємо ми до 3200 з початку року. <…> Категорії, які сьогодні отримують високу заробітну плату в державній сфері, відв'язані. Це, наприклад, державні службовці, генеральна прокуратура, суди: вони будуть отримувати ту заробітну плату, яка була передбачена проектом бюджету раніше. Передбачена також відв'язка інших норм, які можуть бути проблемними: надання адміністративних послуг, судовий збір, інші речі, які на сьогодні могли створити додаткове навантаження для людей, — вони відв'язані, залишились на тому ж самому рівні, який є на сьогодні, і жодного негативного ефекту для людей не створять.

Те, що це політичне рішення, — дуже погано. <…> Те, що спробували все ж таки пом'якшити деякі моменти з підвищення «мінімалки» (спрощенці, відв'язка, адміністативні штрафи тощо), — це дуже добре. Але опитування Інституту показує, що одним із суттєвих бар'єрів для розвитку підприємництва є часті зміни законодавства. Добре, коли воно поліпшується, але коли знову ж таки за два місяці до початку бюджетного року ми стрімко підвищуємо мінімальну заробітну плату — це суттєве втручання, і це не може бути добре ні для підприємництва, ні для розвитку бізнесу. Бізнес вже запланував, що ці кошти він трохи дасть працівникам, трохи більше заплатить кредити, пустить на їнвестиції, а тепер усе це знову треба переглядати, — тобто ця непослідовність політики є негативною для бізнес-середовища в країні.

Варто говорити в розрізі не лише регіонів, а і сфер з нижчими зарплатами. За статистикою є, на жаль, кілька сфер, де платять найнижчу заробітну плату: це будівництво, торгівля, транспорт. Давайте будемо відверті: це ті сфери, які на сьогодні не тільки декларують малу заробітну плату, а й, на жаль, мають досить високий рівень тіні. Якщо ми говоримо, припустимо, про торгівлю й ті регіони з досить низькими показниками, це означає, що доволі велика частина підприємців, які там працюють, просто-напросто не виплачують заробітну плату в реальному обсязі, це по-перше. По-друге, якщо ми говоримо про депресивні регіони, то це ті, які в більшості працюють на спрощеній системі, давайте відверто. Щоб це не вдарило по тих категоріях людей, які мають досить низький рівень доходів (більшість — це люди, що працюють на першій групі), для них якраз залишилися ті ставки, ті розміри платежів, які вони повинні платити на сьогодні. Тому так — можуть бути певні проблемні питання, але їх потрібно буде врегульовувати по мірі того, як буде реалізовуватись це рішення.

Дані Держстату свідчать, що в нас є регіони, де медіанна зарплата нижча, ніж 3200. Що це означає? Що більше, ніж 50% працівників у цих регіонах отримують менше «мінімалки». Тобто — що весь бізнес, безумовно, там не зможе підвищити. І в нього є кілька виходів. Один — це перевести працівників на неформальну зайнятість, інший — скоротити, ще один — сказати: «Окей, панове, ви працюєте на скорочений робочий день, ми вам платимо стару зарплату». В чому ризик? По-перше, в тому, що тоді ми не маємо збільшення споживання, ми не маємо надходжень додаткових від ПДВ, ПДФО, ЄСВ тощо, — а це ті джерела, які мають профінансувати нам вищі видатки на оплату праці у бюджетній сфері. По-друге, ми не знаємо зараз, як відреагує бізнес, наскільки швидко, що буде із зайнятістю, що буде з безробіттям, чи зможе державна служба зайнятості впоратися з напливом безробітних (а він буде, і я дуже хвилююся, що він буде просто концентрований у депресивних регіонах — там, де дуже важко знайти роботу в принципі).