У чому проблема, яка є у школі? Багато років школи недофінансовувалися і багато директорів зверталися з проханням дофінансування школи до батьків.

Що змінилося? Новий закон, який на сьогодні каже, що школа зобов'язана звітувати абсолютно про всі надходження та витрати, які надходять до закладу.

Чому це революційна норма? Бюджетна і батьківська кишені роками були непрозорими для батьків, адміністрації, міської влади. Кошти здавалися "на служіння Богу освіти". Були і батьківські комітети, які досить часто перетворювалися на колекторські компанії і батькам було важко зрозуміти, на що ці гроші збираються. У законі зазначено, що вся фінансова звітність школи має бути розміщена або на сайті школи, або на сайті засновника. Інше питання - відповідальності.

Чверть бюджету міста Києва - це галузь освіти. У своїй більшості фінансування йде на утримання закладу та на заробітну плату. У 2015 році ми створили освітню карту Києва - https://osvita-map.monitoring.in.ua/ Ця карта була першим кроком, щоб відкрити фінансування закладів освіти. Карта дає можливість будь-кому ввівши у пошуку номер необхідної школи перевірити дані про кошти школи. Карта містить інформацію про те, хто є директором школи, контактні дані, наповнюваність школи, комп'ютерно-програмне забезпечення, фінансове забезпечення, ремонтні роботи і тд.

Крім того тепер освітні заклади (шкільні та дошкільні) отримують гроші на побутовий дріб'язок - це ті потреби, на які найчастіше здають кошти батьки. Ця карта також дозволяє побачити, які ремонтні роботи робилися у тому чи іншому закладі. Це зроблено для того, аби батькам не казали здавати кошти на заміну вікон, ремонт школи і тд, адже ці гроші закладені в бюджеті.

Аналіз платежів закладів - це жива сторінка, на якій постійно оновлюється інформація про те, що було закуплено навчальним закладом. Ця сторінка показує, де закуповувалися товари/послуги і на що найбільше було витрачено коштів.

Ст. 30 нового закону "Про освіту" справді революційна. Оскільки школи зобов'язали звітувати про всі кошти та джерела надходження. Але разом з тим треба розуміти. що керівник навчального закладу не є розпорядником коштів. І ось тут питання - як директор може звітувати? Директор не дотичний до всіх цих коштів. Єдиний приклад автономії - це школа у Деснянському районі, де є свій бухгалтер. Ми лише рухаємося у бік того, що кожна школа матиме фінансову автономію і буде розпорядником коштів.

Ст. 30 передбачає, що за все матеріально-технічне оснащення, яке батьки роблять вкладають в школу, школа має звітувати з вказаними сумами.

З'явилося поняття бюджетного запиту і ми разом з батьківським комітетом, дітьми, вчителями спробували рік тому самостійного його сформувати, після того як ми сформували перелік потреб кожного класу. Ми дійшли висновку, що по багатьом пунктам кожна школа має свій перелік індивідуальних потреб, які не можуть співпадати з потребами іншої школи.

Батьківський колектив має протоколом визначити порядок звіту, який міститиме інформацію про використання тих коштів, які надають батьки. Головна проблема підготовки звітів – відсутність у директорів школи фахової освіти та навичок розробки документації про фінансову звітність. Ми на шляху до фінансової самостійності. Повинно бути фінансове навчання для директорів задля перетворення їх з керівників на фінансистів та менеджерів.

Реформа фінансової звітності не завершилась досі. Закон є, тепер важливим є питання того, як він буде використовуватися. Ніхто не має конкретної відповіді, чи директор має бути фінансистом і управлінцем, чи він повинен бути освітнім лідером та писати план розвитку школи; чи повинен від разом з педрадою затверджувати план професійного розвитку вчителів тощо.

Всі ці речі в тому числі будуть вирішуватися на місцях, від міста до міста і від області до області окремо. Перед тим, як оцінювати "відкритість" чи "невідкритість" вкрай важливо зрозуміти всі аспекти проблеми. Інакше ми говоримо лише про конфлікт.