"Однією з основних проблем країни" вважають корупцію громадяни України. Але цифри соцопитувань стають промовистими, коли уважно вивчити деталі. Люди по-різному оцінюють проблему корупції, її вплив на щоденне життя та власну можливість впливати на очищення країни.

Для того, щоб краще зрозуміти ставлення людей до корупції, їх розуміння ситуації та готовність їй протистояти, кілька організацій об'єднали свої зусилля та провели три дослідження:

Дослідження громадської думки про стан корупції в Україні (Дослідження було проведене КМІС на замовлення USAID /Програма сприяння громадській активності «Долучайся!». В рамках дослідження було опитано 10 169 осіб старше 18 років, що репрезентують всю Україну за винятком окупованих територій АР Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей)

Дослідження того, з яких цінностей люди виходять, коли вирішують вдатися до корупційних дій або відмовитися від цього, а також коли пояснюють, чому українці вчиняють корупційні дії (фокус-групи, проведені Фондом «Демократичні ініціативи» на замовлення USAID #ВзаємоДія!). Дослідження було здійснене за результатами 15 фокус-груп, проведених в Одеській, Львівській, Сумській, Дніпропетровській і Київській областях.

Дослідження висвітлення тематики корупції в ЗМІ (контент-аналіз медіа, проведений компанією NOKS Fishes та УКМЦ за підтримки USAID #ВзаємоДія!) Дослідження було здійснене на основі моніторингу ЗМІ за період січень-липень 2018 р. Загальна кількість проаналізованих повідомлень, присвячених корупції – 4542, серед них: інтернет-ЗМІ – 3241, ТБ – 998, друкованих видань – 285.

Проаналізувавши ці роботи, ми вирішили зібрати в одному місці найбільш важливі висновки досліджень, щоб допомогти зрозуміти: що найбільше хвилюватиме людей найближчим часом?

Ми сподіваємося, що цей текст дозволить урядовцям краще розуміти: як пояснювати успіхи в боротьбі з корупцією (якщо вони є). Журналістам він дозволить збільшити аудиторію своїх робіт. Громадським активістам – більш яскраво та зрозуміло розповідати людям те, що вони бачать, та про те, як можна стати агентом змін у повсякденному житті.

Ми часто чуємо про те, що мешканці України є "патерналістично налаштованими" і не готові "брати на себе відповідальність". В певному сенсі дослідження це підтверджують. Частка респондентів, які вважають, що громадяни є однією з трьох сил, відповідальних за боротьбу з корупцією, знизилася у 2018 до рекордно низьких 10,6% (найнижчий результат з 2007 року).

Ба більше, велика частина людей виправдовує корупцію на низовому рівні, вважаючи, що "цьому немає альтернативи" – про це свідчать висновки фокус-груп, де респонденти детально пояснювали свої мотиви.

Ті самі фокус-групи дозволяють припустити: так званий "патерналізм населення" є насправді вимушеним. Люди не бачать результатів боротьби з корупцією на вищому рівні, і саме тому не відчувають можливості впливати на ситуацію.

Щодо «побутової» корупції, то погляньте на таблицю цінностей, які є важливими сьогодні. В усіх вікових категоріях це – безпека, можливість задовольнити свої базові потреби. Люди відчувають загрози через брак грошей, вони не впевнені, що зможуть легко отримати необхідні медичні послуги, знайти роботу, дати освіту своїм дітям. При цьому персонально стикаються з вимогами хабарів в основному в таких сферах як медицина та освіта. Мало хто готовий ризикувати освітою дітей чи власним здоров'ям для того, щоб відстоювати цінності справедливості.

Це не означає, що саме ці сфери є найбільш корумпованими! Це означає, що такою є специфіка контактів населення з органами влади. Митниця, суди, операції з нерухомістю –

З усім цим більшість населення не стикається на щоденному рівні. Це і є "сліпі зони" де найлегше будувати корупційні схеми подалі від публічної уваги.

Якщо Ви є активним користувачем соцмереж, то вірогідно знаєте, що таке "Роттердам +", яким є реальних вплив олігархів на управління державою, і як бізнес в кожній області досі змушений працювати за "правилами" які встановлюють "згори".

Втім, це також означає, що вам час виходити з системи упереджень, нав'язаних алгоритмами соцмереж. Перебуваючи в Facebook Ви часто бачите точки зору таких самих користувачів.

Більшість громадян з вами не погодиться. Медіа практично не надає ваги розповіді про корупцію в бізнесі, та й самі бізнесмени цьому активно не сприяють. Частково громадяни праві – великий бізнес і політика настільки зрослися, що немає сенсу їх розділяти. Але це створює ризик спрощеного сприйняття корупції. Чи буде перемогою, якщо "олігарх Х" збанкрутує, а його підприємства перейдуть під чийсь контроль? Якщо вони і далі отримуватимуть монопольну ренту – вочевидь ні. Тим більше, що величезна кількість державних підприємств в країні є збитковою, через схеми виведення коштів.

Фактично, реальний вплив мільярдів гривень, виведених з підприємств, чи згенерованих в умовах штучного монопольного становища, проходить повз увагу громадян. Ці схеми складні, а маркетинг-відділи бізнесів вміють фокусувати увагу на іншому.

Топ-корупція і справді є надзвичайно важливою. Втім, в рамках проведення децентралізації, в регіонах сьогодні значно більше коштів, і вони дуже активно витрачаються. Рівень довіри до місцевої влади значно вищий, ніж до національних органів влади. При цьому на місцеву владу люди менше покладають відповідальність за подолання корупції.

Контроль над процедурами витрачання коштів в регіонах важливий не тільки для розширення розуміння того, як працює корупція. Місцеві видатки стосуються речей, які хвилюють кожного громадянина. І саме на місцевому рівні історії про корупцію можна перетворити на історії, які стосуються конкретних громадян. Важливо у процесі децентралізації не децентралізувати корупцію.

Є сфери, які люди почали сприймати як менш корумповані, хоча досвід тих, хто з ними стикається, навпаки – погіршився. Наприклад, досвід корупції у сфері вищої освіти статистично майже не змінився (з 59% у 2015 році до 62% у 2018 році, серед тих, хто мав досвід взаємодії з цією сферою). Але сприйняття цієї сфери як корумпованої зменшилось з 47% до 38 %. Така ж тенденція стосується, наприклад, податкових служб, реєстрації нерухомості та …. прокуратури.

Натомість переконаність людей у корумпованості органів влади протягом останніх трьох років суттєво підвищилась, хоча досвіду взаємодії з ними у пересічних громадян практично немає.

Це може означати, що люди все більше вірять тому, що говорить телебачення. І не помічають реальності. Ось приклад. В середині 2018 року Денис Бігус з Bihus.info знайшов схему, побудовану на обкраданні людей саме через процедуру оцінки майна. Втім, цю схему не лише не зупинили – вона потрапила і в новий, 2019 рік разом з законодавством про державний бюджет.

Корупційні схем почали ховатися з очей, і щоб повернути їх на світло потрібні компетентні журналісти. Але чи мають вони вплив?

80% повідомлень, проаналізованих компанією "NOKS FISHES" присвячені "інституційній корупції", а 12,7% взагалі не мають чіткої предметної області, тобто просто "повідомляють про корупцію".

Медіа розповідає про проблему з великою долею узагальнення, перетворюючи на політичний і не прив'язаний до реального життя предмет. При цьому більшість повідомлень – новини в інтернеті. Телебачення присвячує тематиці значно менше часу, при цьому більшість громадян дізнається про проблеми в Україні саме звідти. Ще одна проблема – якість тих, хто говорить. Журналістика тривалий час страждає від тенденції передання думок та висновків інших ("експертів") на противагу власним аргументам та спостереженням. Лише 20% спікерів є фахівцями в тому, що вони говорять в ЗМІ про корупцію: це або відповідні чиновники, або правоохоронці, або громадські активісти. Решта – просто висловлює "експертну" думку.

Враження про засилля публікацій оманливе, адже більшість з них - короткі повідомлення в інтернет, які не повертаються до опису судових справ чи рішень. Це також пояснює як стало можливим зменшення відчуття "корумпованості" прокуратури на фоні активної критики з боку журналістів-розслідувачів та громадських організацій. Програми журналістів-розслідувачів ведуть перед за повнотою та компетентністю повідомлень та історій. Втім, їх відсоток в загальному інформаційному полі не такий великий, особливо на телебаченні.

Громадяни переконані, що риба гниє з голови, і будь-яка антикорупційна політика, яка хоче змінити їх очікування в позитивний бік, повинна включати в себе гонконзький рецепт "ув'язнення трьох друзів".

Однак, обговорення досвіду корупції з учасниками фокус-груп доводить, що лише збільшення ймовірності покарання ситуацію не вирішить. Ухвалюючи рішення про те, чи вдаватися до корупційних дій, найбільшою мірою громадяни мислять категоріями результативності (впевненості в задоволенні базових потреб) та комфорту.

Найперше вони діятимуть так, щоб гарантовано вирішити свою проблему: отримати диплом у закладі вищої освіти, влаштуватися на роботу, влаштовувати дитину в дитсадок чи школу, отримати дозволи для ведення бізнесу, перевезти товари через митницю, отримати медичні послуги тощо.

Якщо вони бачать, що корупційний шлях (хабар, використання особистих зв'язків) суттєво підвищує шанси вирішити проблему, їх майже ніщо не стримує.

По-друге, вони будуть економити свій час і сили, а іноді й гроші за допомогою корупційного шляху (хабара, використання особистих зв'язків): якщо простіше заплатити 100 грн. медсестрі і не проходити тривалий медичний огляд, більшість студентів так і зробить.

Якщо хабар дозволяє бізнесменам прискорити отримання певного дозволу – вони так і вчинять. На думку українців, вони майже не ризикують при цьому – вони переконані, що за такі проступки їх не покарають.

Але якщо дати людям можливість отримати критичну для них послугу швидко і гарантовано: наприклад, через ЦНАПи або електронні сервіси, і широко розповісти про таку можливість, люди будуть готові користуватися цією можливістю і не вдаватися до корупції.

Соціальна політика: Медицина, освіта, соціальних захист, комунальні послуги. Все це – проблеми, які найбільше турбують людей. Історії та пояснення про вплив корупції саме на ці речі вони будуть готові чути найбільше. Саме так можна витягнути на світло "сліпі зони" корупції в державних та місцевих видатках, на митниці, в судах тощо. Розповідаючи як це впливає на щоденне життя.

Вплив грошей: Реальний вплив закупівель на всіх рівнях на теми, які цікавлять людей, мають значно вищий потенціал впливу. Саме пояснення ефекту витрачання коштів (в кількостях медичних препаратів, в кілометрах доріг, в годинах роботи лікарів) потребують громадяни. Це складно, але спільно медіа, громадські активісти та політики, які готові говорити трішки складніше, ніж популісти, можуть це зробити.

Роль громадськості: В передвиборчий рік та на тлі останніх подій в таборі антикорупційного активу навряд чи можна збільшити кількість людей, які готові активно боротися з корупцією. Але проактивна меншість може запропонувати альтернативу людям, основною цінністю яких є безпека та комфорт. Станом на сьогодні з медіа можна винести бачення, ніби громадський активізм це "мітинги", "флешмоби" та "боротьба". Якщо він конвертується в більшу кількість ліків, кращі дороги – здобуде ще більшу підтримку.

Секторальний підхід: Дослідження показують, що готовність боротися з корупцією значно більша в людей, які з нею стикалися. Тому партнерство антикорупційних активістів з бізнес-асоціаціями, об'єднаннями батьків, пацієнтськими організаціями може надати поштовх будь-якій ініціативі. Також більшою мірою долучитися до антикорупційної діяльності готові чоловіки, особи від 18 до 44 років, з вищою освітою та вищим ніж середній рівнем доходу.

Історії успіху: Якщо громадяни не бачать як можна інакше (і без "боротьби") проблеми, заторкнуті корупцією, то їм будуть дуже цікаві "історії успіху". Вони продемонструють необхідну альтернативу. Приклади лікарень, де чітко видно які препарати закуплені, приклади освітніх закладів зі зрозумілим звітуванням, приклади електронних сервісів, де можна обійти чиновника: все це користуватиметься більшою популярністю.

Медіакампанії: Журналісти (зокрема регіональних ЗМІ) зможуть отримати значно більше цікавої, лояльної аудиторії, якщо розповідатимуть про корупцію саме через призму впливу на соціально чутливі теми. Це потребує більшого часу на дослідження тематики. Та принципово іншого формату співпраці з експертами: вони мають стати співавторами публікацій, а не тільки героями репортажів з мітингів чи студійних баталій. Але це дозволить ЗМІ стати на новий щабель розвитку – перетворитися на яскравий та незамінний сервіс для своєї аудиторії, міста чи громади. І так здобути конкурентну перевагу.

Спільно активісти, журналісти та експерти можуть очистити воду, в якій ловлять рибку корупціонери. Системи ProZorro та електронних декларацій зробили закупівлі та майно зрозумілими для тих, хто вміє рахувати. Тепер те саме треба зробити для тих, хто читає ЗМІ і дивиться телевізор.

Всі ці рекомендації та ідеї в жодному випадку не означають, що не потрібно саджати топ-чиновників. Навпаки. Невідворотність покарання – це те, чого чекає більшість людей. Брак такого покарання спричиняє зневіру, і саботаж політиками і чиновниками будь-яких позитивних змін

Але якщо концентруватися лише на цьому, забуваючи про побутовий рівень та необхідність нульової толерантності до корупції з боку кожного, то ми ризикуємо створити систему з показовими покараннями (але без реальних змін)

Тому автори тексту можуть чесно відповісти на питання, популярне сьогодні: з якою корупцією найважливіше боротися: на топ-рівні чи на рівні кожного громадянина? Наша відповідь проста: боротися потрібно з усіма проявами корупції. Одночасно. І дуже нетолерантно.