«Наш Формат» – це маленьке видавництво з великими проектами. Я прийшов в компанію в кінці 2012. У 2013 році я запропонував Владиславу Кириченку бізнес-план розвитку компанії трошки в іншому стилі, ніж було раніше. Раніше «Наш Формат» видавав історичну літературу і націонал-патріотичну літературу. Це все добре, це все дуже потрібно, але цього замало, особливо в світі глобальному, глобалізованому, коли ми мусим виходити на зовнішні ринки, мусимо бути конкурентно здатними в світі. Нас мусять поважати.

Наша задача – боротися з тим "кліповим мисленням", з примітивізацією і «дебілізацією» населення. Ми зараз живемо в епоху соцмереж, гортаємо стрічки Фейсбуку, Інстаграму, інших соціальних мереж, і думаємо, що це насправді життя. Це не так, абсолютно.

Епоха хайпу, вона пройде. Зараз ми бачимо, що люди нахапалися поверхнево чогось і думають, що вони спеціалісти. Принаймні, вдають з себе спеціалістів.

Люди мусять пройти через дисципліну – інакше ніяк. Інакше не буде довгострокового результату. Інакше ви будете бігти короткостроковими дистанціями і врешті вас зіб'ють. Це дуже часто відбувається з нашими молодими людьми, які йдуть у владу, які йдуть в громадський сектор, і яких просто збивають наші більш маститі товариші. З більшим досвідом. І це проблема молодих людей насправді.

Не треба думати, що це чиясь інша проблема. Що це проблема Президента, чи це проблема Прем'єра, проблема народу. Ні. Це персональна проблема людей і з нею однозначно прийдеться боротися.

Якщо я за щось беруся – це надовго. У кінці 2012 року я прийшов у «Наш Формат», задача стояла глобальна. Задача стояла видавати якісні книжки, зайняти позиції в дистрибуції. Головним було привити філософію переможців людям, які працюють в компанії.

Коли ви йдете працювати на себе чи на дядю - неважливо. Вам можуть запропонувати дві речі: або валюту, тобто гроші, або досвід. Скоріш за все, вам запропонують виключно досвід. На початкових етапах однозначно вам ніхто не запропонує великих зарплат.

Намагайтеся залізти у всі дірки. Намагайтеся взяти на себе найбільше задач. Намагайтеся запитати, розпитати колег: що, як робиться? Намагайтеся бути максимально активними. Тоді у вас буде досвід.

Інакше, якщо ви прийшли в компанію і ви сидите, чекаєте, поки вам прилетить якась задача і якийсь ментор, я боюся, що час піде. І час іде дуже швидко.

Запитують дуже часто – навіщо читати книжки? От навіщо? Коли є Facebook, коли є YouTube. В кожному житті у вас є точки зміни вектора. Можна назвати це як завгодно, але це моменти, коли ви можете піти або вгору, або вниз. Ці точки відбуваються часто, і ви про це не знаєте. Ви не можете це передбачити. Вам треба прийняти рішення.

І для того щоб прийняти правильні рішення, вам потрібно мати або якусь компетенцію або досвід. І цей досвід набувається знову ж таки, граблями, наступаєте, набули досвід, наступаєте – ще раз набули досвід. Або ви читаєте цей досвід з книжок.

Вам потрібно читати книжки для того, щоб мати відповіді на питання. Ось ми видаємо такі книжки, щоб складні речі робити більш простими. Ми видаємо дуже мало художньої літератури, нам хочеться, щоб навколо нас було те суспільство, в якому було комфортно.

Я дуже не люблю історії про те, що ми живем в Україні і це "дуже погано", "в нас нема можливостей". Люди, які це говорять переважно, за 30 років. І що вони виховують з молоді? Кого вони виховують? Лузерів? Які нічого не можуть, у яких вже просто на ДНК особистості в них прописано, що ми живем в Україні і значить — все? Так давайте всі помремо.

Я проти песимістичних ноток. Особливо у того покоління, яке фактично не дуже чогось досягло. Будемо чесними. Тому давайте говорити конструктивно.